СТРЕМЕНОВСКАЯ Людмила Васильевна (г. Рыбница, Приднестровье)

Людмила СТРЕМЕНОВСКАЯ (г. Рыбница, Приднестровье)

Литература на украинском языке

Номинация «ПОЭЗИЯ»

Подноминация «Природа»

             

Обжиле

У тiм краю де синь з небес стiкає,

Де кислий присмак недозрiлих слив,

Де яблунева вiхола розмаю,

Пташинного лiбретто перелив.

Там де душа настояна на травах,

Солодких пахощах сполоханих суниць,

Де зорi падають у копанки-купави

I мiсяць п΄є з замрiяних криниць.

Де в лiс заходиш, наче в сповiдальню,

Очистить душу в крапельках роси,

Дубiв розлогих шати-спочивальнi

Незаймано-первiсноi краси,

Де мiсяць знову загляда в цеберце

Й бiляве те кохання юних лiт,

Яке назавжди залишило в серцi

Свiй  найчистiший  кришталевий слiд.

Весна-красна, ще молода чаклунка

Нап΄ється з Шипота  джерельної води,

Закоханих напоїть своїм трунком,

Та громом загуркоче молодим.

Де Батькiвщини нездоланна сила,

Де мати вчила стати на крило,

Стоїть, втопаючи в садах Обжиле,

Мов з казки, зачароване село.

Кульбабки жовтi там обабiч стежки,

Руда чуприна сонця у вiкнi,

I пiни ромашкової мережка

На росянистiй, золотiй  стернi.

У тiм селi - там батькiвська хатина,

Де на порозi спить ледачий пес,

I з кошенятком бавиться дитина,

З очима, що напилися небес.

Голубка моя, люба моя ненька,

Помолившись Боженьку уклiнно,

Говорила, ще менi маленькiй:

«Бережи ти вогнище родинне.

Пам΄ятай свiй край, моя дитино,

Де спокiй  пращурiв, живi джерела в полi,

Долина простелила скатертину

I одинокий дуб на видноколi.

Тут твоє корiння, твоя сила,

Тут твої пiснi i твiй полiт,

Я тебе як ягiдку ростила,

Звiдси ти полинеш в бiлий свiт...»

- Матiнко моя, менi так важко          

По рiллi життя свого брести…

Нiжна моя, люба моя пташко,

Ти мене з небес перехрести.

 

Подноминация «Любовь»

               Знайди мене

Коли вранцi прокинусь, подумаю: «Хто ти i де?»,

 Заварю собi склянку пахучої чорної кави.

За вiкном тихо дощик по вулицях мiста iде

I вмивається свiт - i будiвлi, i квiти, i трави.

 Буду думать про тебе i навстiж вiдчиню вiкно,

 До кiмнати ввiрветься озонова свiжостi хвиля,

 Ще подумаю: «Неба, неначе, прорвалось сукно,

 I так жалiбно, жалiбно рейки пiд потягом квилять.

 Тихий дощ за вiкном, тобi, мабуть, у справах iти,

 «Парасольку вiзьми», - вслiд у думцi тобi прогукаю.

 I у тому дощi, загорнувшись у плащ самоти,

 Серед тисячi тисяч ти єдину мене вiдшукаєш.

 

Подноминация «Для детей»

        Сину

Синочку мiй милий,

Ти станеш дорослим.

Дай Бог тобi, сину,

В життєвiй  дорозi

Iти, не спiткнутись,

Спiвати, не збитись,

В коханнi не зради

А щастя напитись,

З лукавим не знатись,

А правдою жити,

Батькiв шанувать,

Батькiвщину любити.

Категория: УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК | Добавил: sprkrim (01.05.2022)
Просмотров: 86
Всего комментариев: 0
avatar